м. Луцьк, пр. Грушевського, 21. 

тел: +38 095 849 54 20

Волинський Центр Слуху і Мови “Medincus” / Запитання

Наші послуги:

Хронічне холестеатомне і грануляційне  запалення середнього вуха.

Що таке холестеатома?

Холестеатома складається з мас епідермісу що злущився, мас холестерину, засохших виділень  і бактерій. Епідерміс, що є основою холестеатоми, схожий на злущуючий  епідерміс шкіри. У нормальних умовах такий  епідерміс покриває шкіру зовнішнього слухового ходу  і зовні барабанну перетинку. Однак, якщо він проникне в середнє вухо (наприклад, в результаті запалення з порушенням цілісності барабанної перетинки), тоді  наростає і злущується досередини. Маючи там обмежений простір, створюється збита, біло-сіра маса, що викликає, через свій відцентровий  ріст - деструкцію  кісткової тканини і слухових кісточок.

Що таке грануляція і поліпи?

Грануляція - це яскраво-червона, кровоточива при очищенні вуха тканина, яка  розвивається на тлі запальних змін. У деяких випадках маси грануляції дуже великі, що є причиною виникнення вушних поліпів.

Як дізнатися чи є хронічний отит середнього вуха?

Отит з холестеатомою  можна визначити після огляду лікаря (слабо реагує на фармакологічне лікування, періодична гноєтеча  з вуха, найчастіше супроводжується приглуховатістю, що зявляється разом з повторною гноєтечією).  Під час огляду  за допомогою отоскопа найчастіше можна помітити постзапальні зміни барабанної перетинки, слухових кісточок та  іноді скроневої кістки. Вухо частіше вологе, а під час його очищення за допомогою медичного відсмоктувача можна виявити гнійні виділення, нагромадження  мас  епідермісу і часто грянуляціі. Іноді для визначення обєму   запальних змін необхідно зробити  комп'ютерну томографію або магнітно-резонансну томографію скроневої кістки і навколишніх тканин. На жаль, навіть при такій сучасній  діагностиці дуже важко визначити обєм майбутнього хірургічного втручання. Часто отохірург під час операції, на основі патологічних змін, приймає рішення про обєм операції. Найчастіше перед операцією лікар визначає максимальну можливий обєм хірургічного втручання.

Як лікується хронічний середній отит?

Операція полягає у видаленні всіх патологічних  тканин з середнього вуха та соскоподібного відростка (розташованого  за   вушною раковиною).  Під час операції видаляється холестеатома, грануляції, поліпи і слухові кісточки (здебільшого зазвичай вже зруйновані через запалення): молоточок і ковадло. Найголовнішим завданням хірургічного  лікування  є  видалення з вуха патологічних тканин  і попередження можливих  ускладнень. Слух залишиться на тому ж рівні.  Проте, якщо це можливо,  відразу може  бути  виконана  слухополіпшуюча  операція - тимпанопластика , яка полягає в  реконструкції  провідної системи вуха, барабанної перетинки і ланцюжка слухових кісточок. В інших випадках слухополіпшуюча операція виконується після повного загоєння післяопераційної рани (не раніше, як через 6 місяців). 

Які можуть бути ускладнення, якщо не  лікувати хронічне  запалення середнього  вуха?

Холестеатома має прогресуючий характер.  Вторинне бактеріальне інфікування,  зростаючих в вусі епідермальних мас,  найчастіше є причиною гноєтечі,  яка часто супроводжується неприємним запахом  і не піддається консервативному лікуванню.  Це поглиблює прогресивну деструкцію навколишніх тканин, включаючи скроневу кістку (скеляста  частина  скроневої кістки) і слухових кісточок (з'являється дедалі вираженіша  приглуховатість та навіть, в результаті розповсюдження хвороби на  внутрішнє  вух - повна глухота). У деяких випадках запальний процес може розповсюдитись на  мозкові оболонки (епідуральний абсцес, менінгіт  або речовивину мозку (абсцес мозку або мозочка). Може також виникнути деструкція кісткового каналу та пошкодження лицьового нерва (параліч м'язів половини обличчя), ускладнення лабіринту (запалення лабіринту з запамороченням), а також тромбозом  сигмовидно синуса. Деякі з вищевказаних ускладнень можуть бути небезпечними не тільки для здоров'я, але також для життя хворого.

Що таке радикальна операція і її модифікації?

Після розрізу за вушною раковиною оголюється зовнішня кісткова поверхня сосковидного  відростка скроневої кістки. За допомогою спеціальних борів та фрез розкривається простір соскоподібного відростка і середнього вуха. Потім видаляється холестеатома, грануляції  і всі патологічні  тканини разом із залишками слухових кісточок, створюючи з усіх відкритих просторів одну порожнину, легку для чищення та контролю через зовнішній слуховий хід. Потім закривається в вусі отвір єслухової труби, щоб інфекція не проникали з носа і горла.  Далі лікар тамплонує порожнини середнього вуха, накладає  шви (на рану за вушної раковиною) і зовнішню пов'язку. На теперішній час вищевказана операція рідко виконується, тому що домінують її модифікації.  Під час цих операцій лікарі не закривають отвору слухової труби і залишають елементи системи слухових кісточок і морфологічні елементи скроневої кістки, з точки зору виконання реконструкції провідної системи середнього вуха (операція поліпшує слух).

Який вид анестезії лікарі застосовують під час операції?

Подібні операції зазвичай виконуються під загальною анестезією (наркозом). Вона забезпечує безпеку пацієнта і комфорт хірурга. Можливе використання місцевої анестезії, але тільки у випадках, коли місцева анестезія з медичних причин є єдино припустимою формою. Після операції час від часу пацієнтам необхідні невеликі дози болезаспокійливих ліків.

Чи можливі ускладнення після видалення холестеатоми?

У медицині неможливо дати гарантії повної ефективності терапії. Можливі ускладнення після операції можна розділити на загальні і хірургічні. Загальні пов'язані з інфекціями, анестезією, ліками, обмеженням руху, супутніми хворобами і т.д. Лікар, який відповідає за безпечний хід анестезії (анестезіолог), попросить Вас надатити більш детальну інформацію, що дозволяє зменшити ризик цих ускладнень. Крім того необхідно буде виконати кілька додаткових досліджень, таких як визначення групи крові з резус-фактором, морфологія і біохімічне дослідження крові, дослідження згортання крові, дослідження сечі та інші.

Отохірургіческіе ускладнення: глибока приглуховатість або повна глухота оперованого вуха, пошкодження лицьового нерва, що може стати причиною порушення роботи м'язів обличчя оперированного  боку, пошкодження барабанної струни, ознаками чого є розлади смаку та мови оперированной боку, тривалі порушення рівноваги, виникнення або посилення вушних шумів, перфорація барабанної перетинки, відсутність поліпшення слуху. Вищевказані ускладнення дуже рідкісні, а їх кількість залежить від досвіду оперуючого хірурга.

Як виглядає післяопераційний період?

Найважчими є перші години після наркозу. Протягом першої доби іноді бувають запаморочення і нудота, які є результатом хірургічних маніпуляцій в ділянці внутрішнього вуха.

Час перебування в лікарні зазвичай становить від 7 до 10 днів після операції. Потім з країв завушної рани знімають шви. Перев'язка в вусі змінюється кожні кілька днів, а потім повністю видаляється. Контрольні дослідження слуху виконуються в різних проміжках  часу, але об'єктивний результат операції можна оцінити тільки через 4 тижні після операції.

Які можуть бути поради після цього виду операцій?

У ранній період після операції пацієнт повинен вести обережний спосіб життя і уникати фізичного навантаження. У зв'язку з можливими запамороченнями не рекомендується після операції водити машину і слід уникати роботи на висоті. Необхідно запобігати попаданню води у вухо. Після операції рекомендується періодично проходити контрольний ЛОР огляд.  Якщо після загоєння рани планується слухополіпшуюча операція, то вона може бути виконана через близько 6 місяців від першої.